Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
І надвечіря стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг.
Та не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний - вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись,що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі.
І не журись,що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі.
Твої роки далеко ще не осінь.
Ще ́́́ молодість гуляє у житах.
То ж не сумуй, що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, уже ,твій шлях.
прекрасний вірш
