Загойдай, заколиши мене в своїх тенетах
так, як в павутині-сітці чорний Всесвіт
заколихує мов бульбашки роси - планети...
Загойдай мене, Павуче-Хрестоносцю,
неначе ту комашку злотокрилу.. І приспи
мою уважність-пильність - так мої думки
закрутяться спіралями у синусоїді кривій,
як планетарний часопростір... Доленосцю,
глянь, яке все схоже до дрібниць! -
отак є зіткано-змережено наш світ:
Ти - мій таємничий, темний Всесвіт,
я - ясна зоря - роса-намистина у нім...
