Доробляти дріб'язки й просто жити,
Бо минулого незгод не перепрошити.
У буденність заплітається сіра осінь.
Листопадова пора світла просить.
Сонця промінь зник у хмарах посивілих,
Що так густо пеленами небо вкрили.
А думки летять за вітром геть розхристані.
Перекроїли шляхи віхи й відстані.
Порозкидане каміння - час збирати.
І словами недоказане, дописати.
Восени посіяне зерно, вродить рясно.
Лиш би віра у добро не погасла.