Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Ніби літа світу довга гра.
Чи шукати грати, чи горіти
Грою розпашілої душі,
У шовках степів джмелів роїти,
Як розкуті в злиднях байгуші?
Згинь же, смуток, випий, мов отруту,
Спраглим ранком чистої роси —
Хай живе одвічне і набуте,
Як проміння сонця на косі…