Скажіть, чи вистояла б наша Україна,
Якби не мала вірних доньок синів?
Мабуть, лишилася б від неї лиш руїна
Або ярмо взяла б на плин майбутніх днів.
Бог її дітям дав натуру соколину –
Чуже не красти й не здавати кутик свій.
Цього тримались. І багато хто загинув
У час війни. Серед них Зівер був Андрій,
Який приїхав з-за кордону боронити
Той край, в якому народитись милість мав.
В чужому міг і далі він в безпеці жити,
Але вернув у Дім, вступив до збройних лав.
Й цього не сталося, чого москві бажалось -
Узяти Київ за три дні, зламати край,
Впустити в кров йому своє імперське жало,
Звести на землях його свій не райський рай.
Три роки вже, як йде війна. Багато болю!
Смертей багато, ран багато і плачів.
Та Україна є! Хоч пише кров’ю долю.
Дай, Боже, сил їй подолати палачів!
