НЕ ТРИВОЖ ДУШУ ОСІНЬ
Прийшла неждано осінь у мій сад
Стукає дощем у вікна мої .
Ще літо, а в золотім листі сад...
Чую музику Шопена на землі.
О осене - Золота осене!...
Ти - прийшла в моє літо нежданно.
Стою ,як тополя на прощенні
Вітер ронить листя безжально.
О Осене, не рви роки вітром
І прошу не тривож мою душу.
Зігрій мене, ще сонечком літа,
Щоб смакувати життя , як грушу.
По небу пливуть сизі тумани
День купається як в молоці.
Тримають небо дуби - титани
Дарує промінь сонечка в руці.
О осене - Золота осене !,-
Не лякай ,що скоро прийде зима .
Глянь , які клени стривожені!
Далеко до весни, насип ,ще тепла..
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
О, листопад , листопад, листопад
Чому, так рано прийшов у мій сад?...
Я, ще хочу у Жовтні побути
З небес тепла сонечка відчути.
О листопад, ти приніс снігопад
Перший сніг засипає осінній сад.
Короткі дні ,довгі — довгі ночі
Від грози згорає серце жіноче .
Я так не хочу іти до зими, -
Де пливуть сизі тумани, дими..
Під дощем без вогню дуб згорає
Зима снігом наш рай засіває.
Приходить рано у хату вечір
І розпалює дрова у печі.
Запалює нічний ліхтар, свічку
Освітлює беззоряну нічку.
Опале листя лежить в калюжі
Калина стоїть у дикій тузі.
А в горах випав перший ранній сніг
Холодно ...іде зима на поріг.
Вже Жовтень все у валізу зібрав
Він художник красу землі малював.
Посіяв озиме зерно у ріллю,
Щоб зріс золотий колос журавлю.
Холодно... вмирає ліс, поле, гай
Почорнів від сліз землі небокрай.
Зажурилась верба над рікою...
Що її краса сплила за водою.
