Машини...
О, Боже, скільки машин.
Ревуть, барахлять...
Шумлять.
Куди не поглянь,
Навколо вони.
До них всі так звикли,
Мов завжди були.
Приємно, комфортно,
Продовження тіла,
Попці на кріло
Мяке закортіло.
Із вітерцем
На перегонки,
Дороги, дороги
Й автоколонки.
Мов ті жуки,
Туди, сюди.
Усі вже звикли,
Вже як без рук.
Машина кажуть
Справжній друг.
Щоранку чистять, вимивають,
В дорогу з нею вирушають.
Думками їх вже заправляють,
Думками ними вже кермують,
У просторі на них гарцують,
Літати, літати, нових машин нам не догнати.
Шарик
Этот воздушный
Оранжевый шар
С детства й во сне
Меня восхищал.
Все выше и выше
Мой взор поднимал,
Розовой точкой
Он в небе сиял.
Веришь, не веришь,
Он чудо, жизнь - миг.
Наполнили шарик,
Вот й близок конец.
Последний полет,
Ветерок...
И....
Так же как в жизни
Грустный конец.
Нас восхищал,
Его больше нет.
Розовый шарик,
Лети, мой фонарик.
Радуй сердца.
Полет без конца.
Точка, ты точка - полет в небеса.
Пауки
Глазки протри,
Везде пауки.
Мы в паутине,
Тонка жизни нить,
Сложно прожить.
Везде янычары,
Время - товаров,
Рынки сбыта и ресурсов.
Постоянный передел.
Наш паук
Везде поспел.
Где же, где же
Наш комарик,
Засвети скорей фонарик.
Паутину разорви,
Пауков всех разгони.
ID:
1014601
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.06.2024 08:55:12
© дата внесення змiн: 02.06.2024 10:03:54
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудові мудрі вірші! 
щиро вдячний за коментар 
