Якщо Горацію і Буало
можна було
викладати теорію віршами,
я теж це зроблю,
не погребую.
Менш ніж
за десять хвилин
розповім-розжую,
що є кацапська та теологія.
Колись француз Ламетрі
написав філософський трактат
“Людина — машина”.
У ньому то роги стирчать,
то копита відомо кого.
На штири вітри
рознесено слово “людина”.
Від ять і до ять
ймовірні (у висновку) вчинки любі,
адже істота не винувата.
Такою її механік створив.
У верблюдів горби,
у моря приплив,
постать змії кривувата.
Себто людина є маятник,
котрий розкачує зло чи добро.
Всередині механізм дурнуватий.
Наприклад, мандрує Серьожа Єсенін в кабак,
при ньому товстенний лопатник,
вивертає баяном нутро,
щиро скандалить, стіни стрясають мати.
Це — еталонне життя. Відмінне — відстій.
Бо ж він підкоряється суто власній натурі,
природній та гожій.
Там селянин земляк відкидає гній,
цибулю гризе, возлежить на дурі.
На що це схоже? На істину схоже?!
Ніяк. За кацапською теологією,
виправдані всі жести, котрі зробив будь-хто:
урка, бандит, душогуб, svolota —
аби наламав і плакав на повну катушку!
Далі ніяких претензій від жодного бога.
Святкує земна голота!
Адже Творець і зшив цю дрислю з пальто,
літературну, сценічну, псевдонабожну шлюшку...
12.08.2023.
