- Не женися, синку, -
повчали мене батько,
а на мене впала шафа з книжками.
І я заручився з примхливою пані.
Тепер слова шукаю ночами,
як молодий наречену.
- Не женися, синку...-
пригадаю тата голос.
Ну а я погнався :
ранок величати,
обрій досягати,
марево пізнати,
вечір зустрічати
на клаптику паперу.
І люди сміються -
" ото ще дивак."
А мені з нею добре,
хоча характер має прикрий,
дуже вередливий.
Й, можливо, я її не вартий,
але хай буде так.
