Приїхав принц на білому коні.
А я його давно вже не чекаю.
Пройшли у смутку молодості дні,
У клопотах, ілюзіях розмаю.
Приїхав принц і каже:"Вибачай,
Що я в дорозі трохи забарився.
Бач, запросили дружбани "на чай"
І через це до тебе запізнився.
Але тепер ми будемо удвох.
Тебе ніколи, любко, не покину."
Зітхнула я:" Помер вже цар Горох,
З"явився ти, на жаль, в лиху годину.
У мене є болячок цілий віз:
Отит, хондроз і дуже хворі ноги.
Яка любов? Бракує навіть сліз.
Ще й ти припхавсь з далекої дороги.
Вертай додому, любчику, хутчіш.
Можливо, там тебе чекають радо.
Про мене думку ти навік облиш.
У Бозі я знайду свою відраду."
Прокинулась - ні принца, ні коня.
Це ж треба отакому приверзтися?
Не слід в інеті "плавати" щодня.
Шкідливі нА ніч сало і гірчиця.
