Нависли чорні хмари над країною,
Бреде понуро світом люд німий.
І кряче чорний ворон на руїною
Розбитих мрій, чорнющий ворон злий.
Надії привид блудить неприкаяно... блідий.
На сході вої світла хмари стримують,
Щоб повернути небесам блакить!
Ядучою плюється ворон піною,
І каркає : "Не жить тобі! Не жить!"
У муках світла ожива Надія! Болить...
А ворон зло сміється диким реготом. Дарма!
Народ мій мучень знав немало бід!
Пройшов тортури голода й ярма,
Хоч як хотів не знищив нас сусід!
Ідуть машини хлопцям з допомогою - на схід.
Нависли чорні хмари над країною,
Закрили Вірі до народу путь.
Хтось душі напоїв гіркою хіною
А Янголи давно на сполох б`ють!
Пробудить дзвін набату люд поснулий... І лють!
Заради завтра мирного, нового дня,
Повинен бути знищеним вже зради спрут.
Навіки має згинути ця чортівня,
На смітник час історії давно іуд!
