То був Тарас, тепер ось – Ліна,
Усі рівняються на них
І ... плюхкаються на коліна,
Панів шукаючи нових.
У чому суть патріотизму
Таких ось бісових дітей?
Скоріш зіпхнути з плеч Вітчизну,
Набравшись десь чужих ідей?
О, єзуїтство хитра штука!
Уміло бреше на святе.
І справжня треба тут наука,
Бо дурість все росте й росте.
А що читали, як читали,
Яких дісталися висот
І не питай... А щоб мовчали
Відразу так закриють рот,
Щоб не хотілось роззявляти...
Таких знайшли учителів,
Що краще б їх повік не знати
Отих «пророків» і «братів».
І звідусіль летять ці круки,
Немов на падаль. Що за цим?
Отак Тарасові онуки
Навчились захищать свій дім.
То нащо ж нам конгеніальність
Тарасів, Лін і Василів?
Хіба вже дурість наша данність
І вже не встанемо з колін?
То був Тарас, тепер ось Ліна...
Усі рівняються на них...
І плюхкаються на коліна,
Панів шукаючи нових.
