Сніг як сніг - пухнастий, білий,
Й ворон чорний та безсилий…
Кар та кар усе по колу
Біля хвіртки, біля двору…
Що розкаркався, друзяко?
Та злітай вже на гілляку.
Годівничку почепила…
А, старий вже… Де та сила?
Ну, заходь, ступай по стежці,
Нагодую тебе врешті,
Щоби каркать перестав
Та під небеса злітав.
Мо’, побачиш що нового
Просвітлиш й мене, старого.
Е-хе-хе… Сніг білий-білий,
Наче коси посивілі,
Хай несе нам вісті добрі
Про отаманів хоробрих
Й мальовничу Україну…
Хоч душею відпочину.
Ворон чорний, ворон білий
Хтось праведний, хтось зрадливий…
