Із часом найсвітліше стає темним,
І люди це не виняток повір,
Душі темніють від образи,
Залишені найближчими людьми.
Темніють також від кохання,
Тому що воно причиняє біль,
Хтось скаже це не правда,
А ти згадай як ти любив а тебе ні.
Темніємо не швидко але з часом,
Усіх покриє біль життя,
Не зможемо напевно ми згадати ,
Що світлою була наша душа ,
І так збігають дні наші буденні ,
У пошуках еліксиру від чорноти ,
Ми впевнені що віднайдемо ,
Із ним кусочок світлої душі .
Ну знаєте ліків не існує ,
Спасіння від цього ми є самі ,
Не ображайте й не причиняйте іншим болі ,
І темрява відступить назавжди .
Кому сподобалось може долучитись в мою групу https://vk.com/thebestlove15
Також буду радий бачити ваші вірші в свої групі , дякую за увагу .
