Все, що лишилося мені-
Це музика наша, наші пісні.
А кожна пісня твоя-
Наче маленька історія.
Пісня -спогад, спогад- біль,
Щоразу сипле на рани сіль.
Ось ця -літо ,ця- ніч без сну,
А ота -нагадує першу нашу весну:
"Я не знаю де, я не знаю як.
Ми зійшлись в словах, думці і снах".
Дивно тепер звучать ті слова і пісні,
Наче дзвін бринить далеко у сні.
А тепер у кожного з нас
Своя музика, спогад і час.
Так буває ,що ж -це життя,
Більше немає туди вороття.
Тепер лишаються мені
Спогади ,біль та пісні…
