Куди ж це ти йдеш, моя рідная доню?
Куди ж це ти йдеш, дитино моя.
До лісу, матусю, до лісу, рідненька,
Принести сухих трісочок.
Щоб ви натопили, матусю рідненька,
Щоб ви протопили нам піч.
Бо ми ж замерзаєм і Бога благаєм,
Щоб ви, жили, матусю, повік.
Дістала матуся штук пять картоплинок,
Поставила горщик у піч.
Заплакала дуже, вона промовляла,
Що голод нас знищить усіх.
О, Боже, мій Боже, спаси моїх діток,
Спаси їх від смерті усіх.
Як важко дивитись у вічі дитячі,
Або ж забери нас усіх.
Хіба ж не вродила у полі пшениця?
Хіба ж не вродив там ячмінь?
Це штучно зробили, народ погубили,
Щоб знищить людей трударів.
