Як хочеться жити спокійно,
Чути у грудях подих свободи.
І свою думку висловлювати вільно,
Без ніякого страху та перешкоди.
Як хочеться вірити у те,
Що радість і щастя прийде,
Що наші діти будуть щасливі,
Даруючи посмішку нам.
І що на Українські ниві,
Ми подякуєм теплим вітрам.
За шепіт влітку колосся,
За добрий щедрий урожай.
За запах хліба у печі,
За те що в небі сотні зграй.
Як хочеться щоб мрії всі збулись,
І Сонце посміхалося завжди.
Щоб ніколи не вмирали сини,
Від міжусобної вражди.
Щоб автомати не стріляли,
Не губивши чужії життя.
Щоб у музеї танки зусрічали,
А не на дорозі сліди їх покриття.
Як хочеть щоб наші правнуки,
Нами пишались та гордились.
Та щоб у мирі та тиші жили,
Та щоб до Бога молились,
Просячи не гроші ані славу,
Ані шкоду ворогам.
А просячи щасливу державу,
У спадок їхнім синам.