Коли втрачається довіра
І розбивається мрія,
Лише тоді помирає надія,
Та приходить зневіра.
Вона – нещадно душу ранить
Наповнюючи її немов отрутою – стражданням
І від цього ще дужче серце болить і щімить,
Коли, довкола все, сповнене розчаруванням.
І ти, не знаєш, що робити
І поволі віру й надію втрачаєш,
Та можливо, потрібно навчитись любити,
Як, ти, гадаєш?
