Коли промінь сліпить, неначе скажений,
Коли ти вожак, а позаду твій прайд,
Ти не можеш втекти, як отой прокажений,
А в тобі уже - Джекіл і Хайд.
Хоч звик до поразок ганебних одвіку,
Чи знав ти про своє червиве нутро?
Ти можеш чекати і гвалту, і крику,
І сліз, допиваючи третє вино.
А поки ти стелишся вниз нікотином,
Сьогодні твій вибір - знебарвлений "лайт",
Ти можеш злякатись і вмерти під тином,
З тобою ж загинуть і Джекіл та Хайд.
Та й вбити їх зовсім ти поки не в змозі,
Варіанти ганебні, як твій кругозір,
Коли цитадель твоя в лютій облозі,
У тобі крім карлика лютий ще звір.
І чесність співпаде, як скаже монета,
Ти темний чи світлий, суцільний "clean white",
Незмінно під вечір чекає карета,
То хто ти сьогодні, Джекіл чи Хайд?
Слабкість вчергове вилазить назовні,
Коли сонце полудня впа́де в зеніт,
Між світлом і тінню всі корені кровні,
Між тими й тобою давно спільний рід.
ID:
416745
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 08.04.2013 15:49:07
© дата внесення змiн: 08.04.2013 15:49:07
автор: M.E.(nachtigall)
Вкажіть причину вашої скарги
|
