Священство царське - Божа Церква,
народ Царя у всій красі.
Ісус Христос - невинна Жертва
покрив провини наші всі.
У білі шати одягнулись.
Життя нас трохи потрясло:
чогось ганебного позбулись,
а щось корисне приросло.
Себе вважаємо за вірних,
читаєм Біблію усі
і ґ́аним дружньо непокірних,
що знали Бога в ті часи,
коли апостоли й пророки
водили їх, як тих овець,
жезлом Господнім; сотні років
були за приклад і взірець.
Та навіть Божий друг не всто́яв!
і я, читаючи про це,
зневажив воїна-героя,
царя Давида, - і лице
моє від смутку не змінилось,
бо я б такого не утнув.
Багато ще думок роїлось,
та все не тих. І ось - заснув,
І сон наснився: наче натовп
святковий, та Єрусалим.
А люд снує, шумить завзято,
і я радію разом з ним.
Тут моляться до Бога вголос.
Я усвідомлюю сповна:
святії ми!.. Та чую голос
з-за рогу вулиці луна.
Іду. Вдивляюсь проти сонця.
На мить примружившись,- стою.
Слова знайомі - і промовця
безпомилково пізнаю.
Петро, цитуючи повчання,
скінчає проповідь - і страх
із розпачем та здивуванням
у слухачів його в очах.
І ті, що Бога прославляли,
святі із ніг до голови,
із трепетом слова сприйняли:
"Ісуса розіп'яли ви!"
Петро, вдивляючись в обличча,
чекав на відповідь, - а я
долав нервово протирічча:
"Чи в тому є вина моя?"
Було колись, не знавши Бога,
своєю волею ходив, -
та все ж на вірную дорогу
мене Він вивів і простив.
Чи я від Господа відрікся?
Хіба чужу дружину вкрав?
Петро й на мене подивився,
а люд навколо вже волав:
"Скажи, що маємо робити?
Нечисті всі." І переляк
збудив мене, - та пережите
у сні залишилось. Ще б пак!
Хоч я з нечистими не знався,
на хліб чужий не зазіхав, -
то вже й до раю записався,
святішим за Давида став.
І братові колоти очі
готовий був, хоч прав не мав...
До суду ми завжди охочі
за щось, та навіть без підстав.
Ні, я достоїнства не втрачу,
засвоївши закон один:
любити брата не за вдачу,
а через те, що Божий він.
6 червня 2007 року
Вірш опубліковано:
- газета «Вечное сокровище», №1, Київ, січень 2008 р.
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
Оценка поэта: 5 Прискіпливо читаючи знаходжу маленькі технічні негаразди , а загалом то безперечно і без сумніву -"5"
"Хоча з нечистими й не знався..."- я писав би так.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Я не проти скористатись цією пропозицією. Тільки трошки почекаю. Цей вірш у мене виходить у збірці і буде десь за пару місяців. Тоді я порівняю всі варіанти і прийму рішення. І інші вірши можуть трошки змінитись. Побачимо.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам сердечно вдячний за увагу, яку приділили моїм розміркуванням у віршованій формі (чи вірші це, чи ні, - хто зна?). Бажаю щасливо зустріти Новий Рік і прожити його радісно, активно і плідно. Тож, з наступаючим!
Оценка поэта: 5 І як я пропустила цей вірш?! Мабуть, інтернет поглузував! Дякую Ларисі - за те, хо звернула увагу Я поважаю Вашу увагу до цієї теми. Навіть намагалась сказати щось своє (але ж навяне - Вашими віршами), але - на жаль, не йде...
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я вже дякував Ларисі, і Вам дякую. Ніяк не розраховував на дуже вже позитивні відгуки, бо ніколи не пов"язував свої спроби у римуванні з публічністю. А писати "на люди" став лише через зміст, який вважаю важливим, найважливішим. Головна мета - звернути увагу людини на потребу уважно вивчати Слово Боже. Все інше - не варте нічого.