Пробач, що не пишу тобі нічого,
Хоч в голові багато є думок.
Немає там, мабуть, тебе одного
Та ти до мене ближче вже на крок..
Пробач, що не кажу як я сумую
І не провожу поряд масу днів..
Я, мабуть, про це дуже пожалкую
Як ангел мого щастя відлетить..
Пробач, що так далеко, та тримаю..
Хоч мала б бути поряд кожну мить..
Ти відкриваєшся мені, а я ховаюсь,
Колись і в мене, - в серці защемить..
Пробач, що не пишу тобі нічого,
Бо на душі, чомусь, рими сумні
І я боюсь зізнання лиш одного:
"Щоразу гіршими стають вони.."
Для такого висновку потрібне порівняння. Але насамперед щиро дружньо, а не в образу, раджу деякі огріхи підправити,наприклад: проводжу,щастя,рими, масу. Очевидно, механічно, поспіхом писалося - так буває... А вірш має право на життя, особливо, коли повернутися до написаного ще раз. Є почуття, думка... Бажаю успіхів!!!
Mellani відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже, дякую, постараюсь виправити, зазвичай ніколи не повертаюсь до того що пишу, проте дуже дякую, візьму до уваги))
Чомусь чоловіки вважають що чим красивіша дівчина - тим важче їй сказати "вибач"... тішить що тебе таке не стосується і ти вміє казати це слово - а вірш дійсно СУПЕР!!!
Mellani відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00