Так, здавалось, буде просто:
Час вкраде мою печаль,
Серце владу сліз забуде,
Й просто скаж́у:́"Прощавай!"
Все зітреться, як водою,
Не лишивши навіть слід
Зустрічі, що із собою
Принесла кохання цвіт.
Я забуду біль та муки
Тихим сном пітьми ночей,
Твої риси, губи, руки,
Ніжну посмішку очей.
Хочу сум розлук забути
Назавжди, без вороття,
Як тебе хотів відчути
В кожну мить свого життя!
Тільки час... Він не лікує
Від безодні почуття,
Сни тобою знов катує,
І не буде забуття...
Оригинал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141424
