Дивлюся в вишину
Небес блакитних я
І солодко тону
У них. Душа моя
З грудей до них летить
Із серденьком моїм.
У небесах в цю мить
Вони. Так добре їм!
У небесах пала
Вже сонце – жовтий птах
І дотиком тепла
Їх гріє. Синій дах
Землі-будинку. В нім
Немає жодних меж
На світі цім земнім,
У всесвіті всім – теж.
Безкраї небеса
Перкраснії украй.
Краса ця потряса
І серце, й душу. Рай
На них є, кажуть в нас.
Тоді вони – його
Ті двері, що, як час
Зі світу оцього
Настав всім нам піти,
Розчиняться умить,
Щоб ми могли ввійти
У нього в тую мить.
Вдень сині небеса,
Та чорні уночі,
Як сонце погаса,
Хоч зорі-глядачі
Глядять із висоти,
Сіяючи в той час,
Коли спимо я, ти,
Вона, він – кожен з нас.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2022