...і кожного своя пече печаль:
Любов, що у житті не склалась...
Не через те, що десь розлуки даль,
А просто доля відмовчалась.
Ті почуття ніхто не викрива,
Вони живуть у серці болем,
Без права на зізнання чи слова,
З роками ставши справнім горем.
Ідемо далі, посмішка цвіте,
Звикаємо до днів сваволі.
Та серце пам'ятає лише те,
З ким мріяв з'їсти мірку солі.
І розставання не найбільший жаль,
А те, що це кохання живить.
Та мрія чиста, як води кришталь,
Не збудеться, не ощасливить...
4.11.2026