Викидаю в небуття
Я думки та почуття
Темні, злі та жасні,
А запрошую, як в дім,
В себе в світі цім земні
Світлі, добрі, красні
Почуття я і думки,
Щоби жити залюбки,
Доки серце б’ється,
Кожну неповторну мить,
Доки все життя умить
Все ж не розіб’ється,
Наче скло, і вже навік,
Бо не буду більш повік
Іншого я мати
В цьому світі, як і всі.
Тож в усій життя красі
Маю проживати
Я його – лиш залюбки.
Світлі почуття й думки
В цьому допоможуть.
Вірю, знаю, певен я,
Серце і душа моя,
Що вони все ж зможуть
Посприять як слід цьому.
Їх я залюбки прийму
І лише радіти
Буду світові й життю,
Йдучи навстріч майбуттю,
Так, неначе діти.
Євген Ковальчук, 24. 06. 2022