Мені потрібно безліч твоїх НІ
Я живу ними , я їм їх за вечерею
Я дихаю ними на дні
Я їх вдихаю й видихаю
Це мій фотосинтез
Тоді як я зелена ламінарія
У твоєму футуристичному вікні
Твої НІ - моя філософія
Це заперечення заперечення
Власного імені Я тіла й духа
І тоді я перетворююсь на істоту
Що вже має руки очі й вуха
Може це маленька русалка
Проте в мене є груди хоча замість ніг ще хвіст
І після наступного НІ я вийду на берег
І усміхнусь яскравому сонцю
Хто я тепер ?
Твоя Афродита дитина
Чи бездуховна тварина
Кішка з іклами чи пазурями
Чи трошки людина з травмами та із мовчанням
Кожного НІ я піднімаюсь
І буття наче кров венами перетікає
Таке завжди буває якщо ти не тікаєш
Від кожного НІ
А кожне - благословляєш
