Світ палкий і до без тями сильний,
Цей світ в тобі, в тобі вогнем горить.
Але прихований, закинутий, сидить,
Вже дума, що забутий, та ще пильний —
Можливо, ще згадають, ось ще мить.
В тривогах і недоспаних ноча́х
Забули ми про власне «Я» в руїнах.
А там, де був лиш спокій, — божевільня,
Та бач: в цій битві (голіруч чи на мечах)
Самі ж себе ми закували в кайданах.
Наш світ горить, ми відчуваєм, як пече,
Та вже не розуміємо, що саме.
Лікуємо, самі не знаючи, що з нами,
Але цей біль — порізана мечем
Не тіла, а душі кривава рана.