|
Так схоже, що ми, мешканці землі,
Повіривши в доктрину еволюції,
Від мавп перейняли - щоб між людьми
Були можливі вІйни, революції.
Свавілля, якщо наших дій - мотив,
На волю Божу дивимось з пихатістью,
То пекло в душах ми, як не крути,
І на землі відчуємо реальністю.
^
Силу прокляття від Законів,
Що смерть несе для беззаконних
На себе взяв Христос Безгрішний,
Щоби спасти від пекла грішних.
Бунтарська - грішників сваволя,
Божественну не скине волю,
Вона для Всесвітів незмінна:
Творця любити і творіння.
Душа, як і до Бога, і людей,
З ідеями в собі живе ворожими,
То висновок у пеклі зробить цей:
Що, всі ідеї смертні, окрім Божої,
Якщо Христос здобув спасіння шанс,
До беззаконня чом таке в нас прагнення,
Факт байдуже сприйма невже душа:
За смертний гріх беруть у пеклі стягнення?
^
Сам по собі гріх не зникає,
Христос його з душІ змиває,
Безгрішною Своєю Кров'ю,
До грішних, ставлячись з любов'ю,
У покаянні гріх прощає,
Щоб дати громодянство раю,
Але насильно Він не може,
Дати життя нам вічне, Боже.
^
Не буде силу приміняти,
Щоб душу нашу заставляти,
У Нього вчилась щоб умінню:
Творця любити і творіння.
#####
Похоже, что мы, жители земли,
В теорию поверив эволюции,
Естественный отбор взяв меж людьми,
За власть дерёмся в войнах, революциях.
Коль своеволье - стимул действий всех,
Закон Творца сочли коль ненормальностью,
Душе, когда платить будет за грех,
Ад станет абсолютною реальностью.
^
Силу проклятья от Законов,
Что смерть несёт для беззаконных,
Взял на Себя Христос Безгрешный,
Чтобы спасти от ада грешных.
Мы своеволием безбожным,
Волю Творца не уничтожим,
Что будет вечно неизменной:
Любить Творца с Его твореньем.
В душе своей скрываем коль вражду,
К Спасителю душИ, Кто жизнью жертвовал,
Тогда признать придётся нам в аду,
Что, кроме Божьей, все идеи смертные.
Христос добыл для душ - спасенья шанс,
За смертный грех не просит коль прощения,
В аду узнает грешная душа,
Какие претерпел Христос мучения.
^
Грех смертный сам не исчезает,
Христос его с души смывает,
Чтоб ген Его Безгрешной крОви,
Хранил в ней ДНК любови,
Чтоб дать душе гражданство рая,
Ей, в покаяньи, грех прощая.
^
Но силу Он на применяет,
И никого не заставляет
Учиться у Него уменью:
Любить Творца с Его твореньем.
ID:
1026158
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Реалізм ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками дата надходження: 09.11.2024 15:38:26
© дата внесення змiн: 21.10.2026 20:00:15
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|