Тихий шепіт трав під ногами,
ніби правду говорить мені.
І душа, що залита сльозами,
щиро вірить у сонячні дні.
Рожевий ранок, туман над рікою,
роса на траві, мов кришталь.
Вітер гуляє неспішно водою,
розум не ставить жодних питань.
Ідуть роки-все по старому;
за ранком вечір настає.
І ніби на холсті чужому,
життя змальоване моє.
Хтось лиє фарби, витирає
і все немов в пекельнім сні.
Наче струмок життя спливає,
минають повз сонячні дні....
1998-2007
