Сіла на місточку осінь й заспівала…
про те, як в садочку яблука зривала.
Як збирала груші, медами налиті,
ґрона винограду, пишні й соковиті.
Золотом розшита в осені сорочка…
пісня за водою плине від місточка.
І співає осінь про поля широкі,
щедрі урожаї… і Карпат потоки.
Птахам перелітнім пісню дарувала,
в далеку дорогу їх благословляла.
Закружляв у танці вітер і немарно,
прилинули хмари, уже стало хмарно.
Пішла по городах та усе співала...
так ще одну осінь тут зустріла мама.
Їй дарує осінь чорнобривці ясні,
в них цвітуть ще сонцем пелюстки прекрасні.
Хризантемки ніжні до неньки сміються,
бо ж такі чарівні мелодії ллються…
Від пісень осінніх все навкруг стихає,
ніжна позолота дороги встеляє.
