Ноги в вологі трави,
Зорі у смоль волосся.
Велич несе постава.
Звідки це все й взялося.
Зелень встеляє шовком.
Соки біжать по венах.
Темінь сканую вовком.
Мозок складає схеми.
Вже на землі не вперше.
Падала вже росою.
Вмію схилитись перше
Зустрічі із косою.
Це не питання страху,
Це не віддяка вірі.
Кожному – своя плаха.
Кожному – своя міра.
