Чи то пташка щебече у гаю,
Ніби сонцю шле теплий привіт?..
Чи то - віршем - душа розмовляє
І закохано дивиться в світ?..
Так натхненно вдивляється в вічі -
І Землі, і Святим небесам...
Хтось у небі роки її лічить,
Та немає рахунку словам...
І пісням не буває рахунку,
Як і квітам безкрайніх полів...
А ні мріям нема, ні цілункам!..
Не злічити живих почуттів!
Тільки - серце закохане знає -
Скільки в ньому буває томлінь!..
І - пташиною ніжно співає...
І летить... і летить в далечінь -
Заколихане вітром: "цвірінь........ "
