Я так хочу кохана у нашу вернутися осінь,
Там де юність кохання, лишила у серці сліди.
Щоб заплутатись знову в твоїм запашному волоссі
І спуститися стежкою, що нас вела до води.
Заховатись у вербах, котрі підглядали за нами
І послухати знову, як вітер колише гаї.
Я щоразу кохана вертаюсь до тебе думками,
Відчуваю насправді гарячі цілунки твої.
Я так хочу кохана у нашу вернутися осінь,
Зазирнути у очі, неначе волошки твої.
Щоб дзвеніли у травах осінніх мелодії роси,
Ти для мене кохана, мов скарб дорогий на землі...
