Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Штуцер - ВІРШ
logo
Максим Тарасівський: Штуцер - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 5
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Штуцер

Максим Тарасівський :: Штуцер 
Книга - скарб, а рідкісна книга - двічі скарб. Її здобуваєш у пошуках, очікуваннях і сумнівах; часом п’янієш від аромату типографської фарби або чхаєш від ядучого книжкового пилу; вдаєшся до хитрощів, поширених серед мисливців на скарби, іноді – до злочинів.

Колись - не так вже й давно, між іншим, – книгарень у містах наших і селах було чимало, видавництва друкували фантастичні наклади, а книжок бракувало. Класі, мабуть, у сьомому, я це відчув гостро; це дивним чином збіглося з переміною в моїх тодішніх інтересах і звичках. Дорогою зі школи додому - це 10 хвилин у зворотному напрямі – я вже не блукав години зо дві заплавою Веревчини, а прямував до місцевої книгарні, де й стирчав досхочу, досліджував полиці, чекав, чатував на скарб доти, доки той скарб не знаходив, або до тих пір, коли продавчиня починала підозрювати в мені крадія та зиркати в мій бік вкрай роздратовано.

Отак я здобув тоненьку книжечку казок Беатріс Поттер з її власними малюнками, тоді – «Сто років самотності» Маркеса, колись ще грубезний том Булгакова... - зараз вже назв усіх не пригадаю, але їх було не так вже й багато, беручи до уваги, скільки років я навідувався в ту крамничку – за розкладом школи з вересня до травня, а з червня до серпня – довільно, як заманеться. До всіх тих здобутків, за винятком Поттер, яка виявилася затонкою для такого фокусу, додавався «примусовий асортимент» - його заборонили набагато пізніше. До речі, один з моїх книжкових скарбів, обтяжений літнеліквідом, виявився двошаровим: до відвертого бестселеру причепом йшла книжечка Юрія Козлова, кілька повістей про дитинство - таке ж безжурно-щасливе, як і моє власне. Щастя! - так, а з іншого боку, загадка, таїна: хто вона була, та невідома рука, що підклала мені ті повісті? - Недбале, темне нечитайло або, навпаки, читайло просвітлене, дбале, з вишуканим смаком і почуттям гумору та зі схильністю до маленьких див, така собі Амелі Шуменського мікрорайону, фея-хрещена... – не знаю. Либонь, не всі таємниці потребують розгадок і лишаються прекрасними такими, як є – без відповіді.

Звісно, книжки я читав і до сьомого класу; я був читач зі стажем і залежністю, страждав на регулярні «зачити». Блукати долиною нині майже зниклої річки замість бігти в книгарню або бібліотеку тягнули мене саме вони – книжки. Розбурхана ними фантазія переносила мене разом із Веревчиною в такі дивовижні місцини та обставини, що годі було чекати нашого повернення звідти раніше за настання темряви – та не через моє боягузтво: читання вимагає жертв, і я йому пожертвував свій зір.

Одним із світів, які ми спільно з книжками створили на березі Веревчини, був світ пригод Томека Вільмовського. Власне, цей світ постав з небуття дещо раніше, ніж у ньому з’явився той малий поляк; одного щасливого дня я потрапив у справжнісіньку печеру Аладіна. Простора квартира в центрі Херсону була від підлоги до захмарної стелі напхана книжками – саме тими, яких бракувало по крамницях і бібліотеках. На щастя, не сорок розбійників, а присадкувата огрядна жіночка завідувала тією печерою скарбів; вивчивши мене крізь товстелезні скельця окулярів, вона коротко майнула правицею: заходь. І я зайшов і пропав; принаймні, рідні могли би вирішити, що я зник і мене треба розшукувати з собаками. Та я вчасно знайшовся – господарка печери зрозуміла, що відвідувач сам не піде, то ж вона виставила мене на поріг і нагадала, що за дверима навпроти мешкала моя бабуся. Отже, до бабусі я повернувся з першим томом епопеї – «Томек у країні кенгуру».

Епопею перечитав я двічі або й тричі, хоча зараз майже нічого не пам’ятаю, за винятком одної деталі. Але ця деталь фантастичним чином проникла в реальний світ і міцно пов’язала його з тим уявним світом, в якому я тоді чи не постійно перебував.

Штуцер! – Томек мало не на першій сторінці отримав від батька справжню зброю, разом із обов’язком постачати експедиції свіжину. Ну хто, скажіть мені, хто з хлопців не мріяв володіти неіграшковою зброєю? Хоч я сам, хоч усі мої однолітки, хоч книжкові діти – всі жадали «монтекрісто». А штуцер був не якимось там пневматом з тиру, а вогнепальною рушницею, яку довірили школяру; в першому ж порту, куди завітав пароплав «Алігатор» з Томеком на борту, у Порт-Саїді, арабський ворожбит напророкував (або наврочив) про ту рушницю – і все справдилося. А надалі Томек зі своїм штуцером (або й сам штуцер, хтозна) рятували себе та інших у найбезнадійніших ситуаціях.

Отже, весь мій арсенал рушниць було перехрещено на «штуцер» - щоправда, нічого в ньому не виявилося такого, що я міг би з упевненістю назвати цим загадковим ім’ям (ані Інтернету в світі, ані ілюстрацій в тій книжці не було). Тобто коли я полював на хижаків або боронився від ворожих тубільців або зухвалих каторжників, я намагався не дивитися на ту зброю, яку подумки називав штуцером; то було першокласне ніяковіння!

Та одного дня мама висмикнула мене просто з нетрів Амазонки та відправила виносити сміття. Я підхопив відро, підтюпцем побіг до сміттєпроводу, смикнув на себе важезну закривку, поспіхом вивалив вміст відра у смердючу темряву та остовпів. Ліворуч від сміттєпроводу стояв штуцер.

Зручна, наче для мене зроблена, рушниця лягала до рук, як рідна, коротко обпікала холодом, ніби нагадуючи про свій дійсний норов, а тоді миттю переймала тепло моєї руки так, що робилася її продовженням. Майстерно випиляна з деревини, рушниця була надзвичайно акуратно, просто ювелірно оббита жерстю, навіть не оббита, а ніби обтягнута нею, наче шкірою, так, що подряпатися було нічим, зате вона виглядала як сталева. Затвор, зрозуміло, було зроблено зі шпінгалета – традиційне, але дуже переконливе рішення, мабуть, тому що той шпінгалет був якийсь старовинний – тьмяний, масивний, він рухався м’яко, пружно, з виваженим супротивом, коли я «пересмикував затвор». Поза сумнівами, то був штуцер.

Де він узявся, хто його зробив, хто сховав у моєму під’їзді – невідомо. Можливо, справжній його власник завітав у гості, куди зі зброєю ходити було не прийнято; може, хтось чистив сміттєзвалище на балконі та не наважився вкинути рушницю в сміттєпровід, тому що штуцер був такий прекрасний або тому, що зброя могла заблокувати цей тонкий комунальний пристрій. Але коли бачиш таку річ – або рідкісну книжку – міркування подібного ґатунку якось не спадають на думку; хапай і тікай – ось і все. Так чи інакше, ні в кого з однолітків я штуцера того раніше не бачив, то ж я не вагався, схопив і втік.

Кілька років штуцер був моїм постійний супутником та улюбленою зброєю, а ще – тим, що арабський ворожбит пообіцяв Томеку: «найвірнішим другом, який ніколи не промовить до тебе слова». І я досі до найменших дрібниць пам’ятаю, як здобув ту зброю, в яких пригодах ми з нею побували, з яких негараздів врятувалися; я фізично відчуваю пучками її гладеньку поверхню – короткий опік холодом, а потім затишне надійне тепло.

А от куди штуцер подівся – жодної згадки, лишень дрібка непевних припущень, невартих паперу. Але розум – непосидюча сутність, і за десятиліття він таки напрацював власну гіпотезу. Я особисто вважаю її доведеною, мабуть, саме через брак доказів; мені не заважає навіть те, що штуцер зброя дульнозарядна та не має ніяких затворів-шпінгалетів. Гадаю, він повернувся туди, звідки виринув, – у ті світи, якими й донині подорожує Томек, а ще – діти капітана Гранта, брати і сестри Певенсі та всі інші тореадори з Васюківки.

Саме ті світи, до яких я сам повернутися вже напевно не можу, але якими, на щастя, досхочу наблукався в дитинстві.

2018

Фото: В будинку на передньому плані знаходилася та сама книгарня. Фото оприлюднив John Uvarov у групі "Старый Херсон" на Faсebook https://www.facebook.com/groups/oldkherson/

ID:  778450
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.02.2018 16:31:03
© дата внесення змiн: 24.02.2018 06:41:50
автор: Максим Тарасівський

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Вікторія Т.
Прочитаний усіма відвідувачами (336)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Вікторія Т., 24.02.2018 - 01:30
Данина дитинству, чудово переплетені реальність і фантазія. Щоправда, не можу уявити собі насолоди від володіння «штуцером», але книжкова наркоманія знайома. І плата за неї--зором —також. Шкода, що так і не прочитала «Томека» (теж стояв у шафі). Гарний ностальгічний твір.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 24.02.2018 - 06:27
Дякую, Вікторіє. Тепер і я не дуже уявляю, нашо мені штуцер, але тоді...
Коли оце писав, перегортав у мережі Томека та відчув і розчарування, і радість: епопея вийшла наївна, зате трапилася мені вчасно та подарувала багато натхнення для розваг і мрій. Пригадую, якщо мені щастило дорогою від бабусі додому знайти вільне місце в 9-му тролейбусі, я поринав у читання, щоб отямитися аж на залізничному вокзалі. В Херсоні в свій час пустили маршрут 9У - а те У було не У, а у, а я ж зір приніс на вівтар літератури ) - тому сідав не в той маршрут, їхав не туди, а поринувши в читання - їхав не туди аж до кінцевої зупинки, де мене й приводив до тями водій своїм "Кінцева!"
...На жаль, я так і не навчився писати хай і наївні, але великі та закінчені твори, здається, назавжди опанувавши манеру письма, яку запозичив у батькових листів і розвинув у шкільних творах на вільну тему )
Дякую!
 
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 24.02.2018 - 11:18
Щодо "невміння писати великі твори", то читач Вам тільки подякує. Сьогоднішній читач не має ні часу, ні снаги, ні терпіння читати талмуди. Признаюсь, що й мене часом дратує, коли говорять довго те, що можна сказати коротко. Крім того, в коротких творах та сама ідея подається у більш "лєгкоусва-ива-ива-яемом" виде(не знаю, чи Ви ще застали цю гумористичну мініатюру Карцева і Ільченко)
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 24.02.2018 - 12:30
Авжеж, застав. Про телеграфний стиль ще Юрій Олеша писав - нема часу на читання неосяжних романів, треба читачеві слати телеграми (а тепер в Україні нема телеграм, скасували цей сервіс). Той же Биков стверджує, що настав час великих малих романів - мабуть, знає, про що каже. Втім, хороша книжка - така таємниця, хай би яка довга, а не хочеться, аби закінчувалася. Помітив таку штуку: те, що переглядаю або перечитую, ніколи вже не додивляюся або не дочитую до кінця, адже кінець відомий, а бажання, аби історія закінчилася, немає.
 
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 24.02.2018 - 12:48
Це правда, щось уже переглянуте або прочитане приємно "смакувати" шматочками, в довільному порядку.
І ще подумалось: хороший твір ніколи не кінчається, він ніби ...іде по колу.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 24.02.2018 - 12:57
Власне, про це в певному сенсі був "Штуцер" - книжкові світи та, можливо, світи моїх дитячих мрій, існують і надалі. Шклярський подбав про свої, я дбаю про свої, як можу. Нє прєйдьот ні одна буква )
 
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 24.02.2018 - 13:25
Планети на орбітах.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 24.02.2018 - 13:42
Саме так, саме так! - незримій Всесвіт, відкритий кожному, хто бажає увійти. Скажи "друг" і заходь
 
Ulcus, 23.02.2018 - 09:06
цікава і корисна штукенція, як і решта творів для дітей, чи про дітей. одразу пам’ять гортає свої сторінки назад і змушує зазирнути на дитячі книжкові полиці. у мене теж була серія книг про Томека, але тато придбав її саме тоді, коли я поринула у французькі (і не тільки) романи про кохання smile отже, пригоди підлітка-поляка мене уже не встигли зацікавити.
зауважень до твору (ви, певне, і не сумнівались), у мене - купа. і до граматики теж. дуже відчувається те, що думаєте ви зовсім не українською, бо вийшов... переклад. Здавалося б - маленькі такі блішки, але своє знають. «До тих пір», «міркування подібного ґатунку», «бракувала по крамницях», «всі інші» .. отаке Вас видає biggrin чи комфортно вам читається «із світів»? ви, звісно, можете зі мною не погоджуватися, бо дещо з погляду граматики можна вважати правильним, але я до вас упереджено прискіплива
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 23.02.2018 - 09:25
Наразі Томекові пригоди читати взагалі вже неможливо - як і Верна, наприклад, для всього є свій час. В той же час гайдарова Школа або Доля барабанщика читається, як завжди, плинно, цікаво, взяв і не кинеш. Рибакова ж - епопею про кортик і бронзового птаха - гадаю, діти ніколи не могли читати, ну так вже... кострубато написано. Була, була і є хороша й так собі дитяча література, була й така в ній, що на 5 рочків і на 95 літ.
Щодо мови, якою я думаю, ані сумніві, ані таємниць, я ж цього не приховую - не можу ) "Талант, как и похоть, невозможно симулировать" (Довлатов). Так чи не так, але тексти самі обирають мову, якою хочуть бути розказаними, залишається тільки коритися та псувати їх, в міру сил і можливостей.
Вашу прискіпливість я сприймаю схвально - вже давно помітив, що прискіпливі та вибагливі до моїх текстів лише ті, хто підозрює в мені якійсь потенціал. Отже, дякую.
П.С. "бракувала по крамницях" чомусь бачу тільки в коменті, а в тексті не бачу. Все решта буду ще перевіряти, хоча з тим текстом длубався довго - правда, скільки не длубаюсь зі своїими світами або тектсами, завше там якісь... блішки (Горький казав "Щей в стихах не люблю, а также вшей и ужей" - я не Горький, це не поезія, але солідарність з його "не люблю" я відчуваю)
Дякую. Піду плакати в словники ))) - щось я вночі вже ... відловив, щось ось тепер ловитиму. Відкрию блошиний цирк.
 
Ulcus відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 09:30
вибачте - бракувало по крамницях. то там, де про квартиру в Херсоні та її полиці.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 23.02.2018 - 09:34
а як же ж? "саме тими, яких бракувало по крамницях"
 
Ulcus відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 09:59
у крамницях
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 23.02.2018 - 10:10
Ні, не так. Мав на увазі оце: "2. ПО з ім. у мн. Уживається при вказуванні на кілька однорідних місць, стосовно яких виконується, відбувається дія. Се що з порожніми сумками Жили [грішники> голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (Іван Котляревський, I, 1952, 151); По хатах починають світити світло (Андрій Головко, II, 1957, 162); Данило.. похапцем шукає по кишенях хоч якогось подарунка (Михайло Стельмах, II, 1962, 72);"
 
Ulcus відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 10:20
знаю, що ви мали на увазі і передбачала, що ці приклади наводитимете. є їх чимало, вживають часто. я ж написала, що то може бути правильним з точки зору граматики. просто навела приклад, що видає у вас іншомовне мислення. вживання прийменника «по» нам радили в університеті вживати якомога рідше і там, де його не можна іншим замінити, бо він спочатку помандрує по хатах і світах, а потім вказуватиме жити «по правилам»
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 23.02.2018 - 10:34
Це схоже на "как би чєго нє вишла" )
 
Ulcus відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 10:40
ок, не слухайте мене. не лізьте у мій футляр - письменник повинен почувати себе вільно і комфортно у своїх думках. кажу ж - упереджено до вас ставлюся. smile остання порада - викиньте все ж мене знову (так уникнете небажаних коментаторів)
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 23.02.2018 - 10:46
"Хочешь, чтоб я тебя любил и уважал? В гости меня не зови и сама ко мне не ходи" (Довлатов)
 
Ulcus відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 10:47
от-от! ))))
 
Котигорошко відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 09:36
Поганенькою, певне, я був дитиною biggrin Бо, з перерахованого Вами ( "Останнє літо дитинства" Рибакова забули, до речі, а також "Пригоди Кроша" і "Дітей Арбата") ото тільки Гайдар мені й не пішов "Пригоди Барабанщика" особливо. Занудно і передбачувано.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Котигорошко, 23.02.2018 - 09:47
Про смаки не сперечаються. Як на мене, Гайдар - взірцевий стиліст. Отак от коротко, практично з самих іменників і дієслів творити кінематографічні твори - це мистецтво. Але то моя думка, вкрай суб'єктивна. Діти Арбату - це зовсім інша річ, діти там аж занадто повиростали.
Ну, а штуцер мені трапився тільки від Шклярського )
 
Котигорошко відповів на коментар Максим Тарасівський, 23.02.2018 - 09:58
Я - не літературний критик. Тому судити можу лише зі своєї, досить невисокої, дзвіниці. Фільми за творами Рибакова подобаються теж більше, ніж за творами Гайдара. Просто цікаво було і читати і дивитись. Без надмірного пафосу, без інтернаціонального ура-патріотизму. Шкляровського не читав. Якось більш до вподоби Нестайко був.
А щодо книг, то краще виправте на "бракувало в крамницях". Бо "розвозять ПО крамницях", а "бракує В крамницях" Хтось розумніший Вам ще й правило якесь додав би до цього, а я їх просто не пам'ятаю.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie