Ген повилась доріженька.... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела.
Спитайте нічку зоряну, чому сіяла зоряно?
Чому такою щедрою до раночку була?
Ходили тут, де річенька... стояли, де криниченька,
пили тут воду двоє з одного джерела.
Нечутними йшла кроками і гралася потоками.
Якою ж чарівницею та ніченька була!
Здіймалася над горами і розсипалась зорями.
Тим ясним чистим сріблом їх тішила вона.
Красива, мов купавонька, дівчина кучерявенька,
стихала, мов ріка.
Коли її торкалася, волоссям ніжно гралася
коханого рука.
Ген повилась доріженька... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела...
Дякую щиро, КВолынский!!!!
