Навіщо серце моє краєш?
Навіщо в сни свої зовеш?
Я прилетіла б - не впускаєш,
і все зовеш мене, зовеш...
Стою, як тінь біля порогу,
в думках - ми разом, як колись.
Горнусь до тебе. Ради Бога,
коханий, тут я, озирнись!
Віддай мені свої всі болі,
впусти мене в тривожні сни.
Я тут і дихаю поволі.
Причину гніву поясни.
І не кажи, що не чекаєш.
Чекаєш, сниш, чекаю й я.
Прошу, коханий, заклинаю,
не відвертай від нас життя!
Гойдає вітер гілля, дощ хлюпоче,
годинник б'є. О, цей незмінний такт!
До тебе йду, любове. Йду щоночі.
...Відлуння в скерцо, мов жорстокий кат.
10. 02. 2016
Ти не проси, не край моє крихке серденько,
Не виривай кохання дзвони із палких грудей!
Хай спочиває ніжне почуття моє тихенько…
Можливо ще сама не знаю, як прожити без кохання день!
Фея Світла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00