Лиш зранена душа горіти здатна,
Тепла свого шматочки дарувать –
Ця істина усім відома здавна,
Її не варто вдруге відкривать.
Лиш зранена душа на подвиг здатна,
Коли рятує землю чи дитя,
Коли болить сьогодні їй і завтра,
Тоді віддать готова і… життя…
Коли ж така душа є у поета
Й коли її всі фібри у труді,
Вона, мов птах, окрилена, на злеті,
Словесні перли створює тоді.
А як душа на черствість захворіє,
Не сколихне її чужа біда,
Німіють арфа її, Муза й ліра,
Втечуть від неї співчуття і мрія,
Розучиться сміятися й ридать.
19.12.2015.
Ганна Верес.
