(Натисніть на квадратик, що внизу, праворуч... Екран збільшиться...)
Як молоко незбиране, світанки.
Не снігом припорошена земля.
Я ще смакую осінь доостанку.
Нехай ще землю сніг не застеля.
Туманна осінь з довгими ночами.
І дощ, що не дає мені заснуть.
І я ніяк не справлюся з думками:
Все ж хочеться у зиму зазирнуть..
Іще два дні й зима вже на порозі...
Чи зможе зберегти ці почуття?
Чи захистить від злих вітрів й морозів?
Все ж вірю у душі передчуття.
І котяться клубочками тумани,
Я осені завдячую за все.
Так хочеться, щоб звав мене КОХАНА...
Одне лиш слово ясність принесе.
Яка краса!..Яка чуттєвість! 