Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
Сумний вірш про наше страшне сьогодення. Гарно, Любо написали. Та краще нам би не приходилось на такі теми писати. Постійна напруга. І невідомо, що чекає завтра. Світла пам'ять загиблим невідомим і відомим героям.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світла пам'ять....
Миру, злагоди в визначеності всім нам...
Ещё Некрасов Н.А. писал про слёзы бедных матерей:
"Им не забыть своих детей,
Погибших на кровавой ниве,
Как не поднять плакучей иве
Своих поникнувших ветвей"...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумний вірш про наше страшне сьогодення. Гарно, Любо написали. Та краще нам би не приходилось на такі теми писати. Постійна напруга. І невідомо, що чекає завтра. Світла пам'ять загиблим невідомим і відомим героям. 
