Коли йдеш в інші двері, а те, що держало
так довго - лишилось за серцем,
тримайся, чим більше було, тим мало
сили, щоби подітись вперто
з цієї кімнати, зони, країни, людини...
з тамтої мрії, що вицвіла до шаблону
і Ти себе бачиш наче зі сторони, зі спини,
плинно...
і чуєш наче чужого із власного стону.
