Над храмом золотим синіє дивне море…
Качки і гуси,чемні журавлі,
Краплини батьківщини на крилі,
Несуть в краї далекі і суворі.
Крізь хвилі ті, що пестять сни прозорі -
Ясу останню сонячних богів.
Хоч мила ряска рідних берегів,
Тополь вітрила буйні й яснокорі,
Та час леткий - марніє злота суть,
Маяк землі зрадливий і колючий,
Сьогодні штиль, а завтра неминучих,
Штормів туманних, вогкі дні грядуть.
Отож,жвавіш - хай храми піднесуть
Коли у рухах є снага й завзяття,
Й іскриста крапля сонця на крилі -
Тремка відзнака рідної землі.
