Я люблю тебе… ніч…
Коли місячне сяйво
На груди
Упаде і проникне
Крізь мене насправді
Наскрізь…
Я люблю тебе ніч…
Бо я знаю… так більше
Не буде…
Я люблю тебе всюди…
І завжди… безмежно…
І скрізь…
Я люблю тебе ніч…
До нестями… до болю…
До скону…
Коло місячне сяйво
На груди мої упаде…
У китайських садах
Зачарована сяйвом
Дракона…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… й ніхто…
І ніде…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… ніхто …
І нізащо…
Коли місячне сяйво
Крізь мене у серце
Ввійде…
Я люблю тебе так…
Безнадійно… відкрито…
Нестримано… й просто
Пропащо…
Я люблю… бо я знаю…
Що більше…
Ніколи… й ніде…
Є щось таємничо -дивовижне у цій Вашій поезіі...чи то ніч, чи місячне сяйво,чи нестримність почуттів...Але все разом - бере у полон своєю магічністю і загадковістю...Дозвольте, візьму в обране!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а далі імпровізувала 
