Кудлатий дим повзе із димаря,
Мов сірий кіт угору по драбинці.
На голих вітах яблука горять -
Скупа потіха, осені гостинці,
Мов ліхтарі, у вранішній туман
Вогніють блиском бабиного літа.
Плете з багряних ягідок гердан
Журна́ калина, маревом повита.
А день летить на буйному коні,
(осінні дні - нестримні й навіжені!)
Підкови срібні свищуть по стерні,
Збивають часу випнуті мішені.
І не встигаєш десь на віражі
Знайти себе, не розміняти всує,
На ледь відчутній рисочці-межі
Так відчайдушно, вперто балансуєш.
І кожен зойк свідомості, чи схлип
У тиху ніч вривається безсонням.
На мокрій шибці зіркою прилип
Листок кленовий, теплий, мов долоня.