Цій осені, що вкралася зарання,
Удар завдавши нагло і вороже,
Своє я залишаю запитання,
Бо хто ж мені все пояснити може?
Розкаже хто про пустоту прогірклу,
В якій хвилини цебенять роками
І туляться печально до одвірків
Холодними, безсонними ночами?
Чому всі дні широкими мазками
Змальовуються фарбами сумними?
І що, скажи, що трапилося з нами:
Були бо рідні, стаємо - чужими.
Чому наш день подібний до завії,
Хоча вощаним листом сипле осінь?
Чому я все іще плекаю мрію
І вірю у твоє кохання досі...
05.10.2013р.
Наташа, что не стих, то я готов под ним подписаться. Мистика? Или банальная простота ситуаций?
Это Вам
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фрукты в корзинке - витамины и полезно. Чай в осенний вечер - чтобы душа согрелась.
Наверное, именно этого и не хватает...
Спасибо, Сережа, за "готов подписаться". Наверное, поймали "одну небесную волну", как радиолюбители...
