|
(ЗА МОТИВАМИ КАЗКИ ГАНСА КРІСТІАНА АНДЕРСЕНА: «РУСАЛОНЬКА»)
ЗАВ'ЯЗКА
Їй хотілось «туди», на поверхню – руку тоненьку холодну
Сонцю ураз простягнути, що, кажуть, пестить так звабно,
Ногами торкатись піску узбережжя, якого не бачила зроду…
А довелось наодинці їй жити із синіми днями.
І чомусь не хотіла нікому про мрії далекі звірятись,
Такі недосяжні, тим самим ще більше, ще більше манили
До неба, назустріч безкрайому барв різнотрав’ю,
Та людину вона якнайшвидше побачить хотіла.
Вона у прозоре палацу віконце щоночі дивилась,
На місяць, що ледь пробивався крізь ту непроникну блакить,
Тоді дивувались усі: бабуся і батько, сестриці,
Чому на обличчі у неї з’являлась принаймні на мить
Усм́ішка, закохана щиро і так по-земному,
Русалками знаного тільки із древніх казок
Про людство і усе, що пов’язане з ним. Цих історій
Забуть не могла. На поверхню тягнула любов
До всього, що так відрізнялось від синіх чудесних
Ландшафтів; до того, що, бажане, діялось «там», нагорі,
І мріяла потай про світ, незбутній, він жив в її серці,
Що рвалось на волю, крізь ґрати, чимшвидше хотіло «туди».
Щоб сонця проміння ласкаво голубило шкіру на пл́ечах,
Поглянуть, примруживши очі, на небо погожої днини,
Пройтись по піску золотому ногами уздовж узбережжя,
А потім, зірвавшись на біг, помчати назустріч людині…
ID:
421984
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 30.04.2013 18:09:42
© дата внесення змiн: 30.06.2013 18:25:02
автор: Анастасія Калатур
Вкажіть причину вашої скарги
|
Знала ли русалочка, что погибнет? Конечно, наверняка догадывалась. Но иногда желание ослепляет и в погоне за чем-то теряем голову... 
Я вдячна! Втім, Русалоньку зовсім не влаштовувала романтика під водою...
