Чому ж думки ведуть до тебе знов?
Вони ж такі беззахисні, як діти...
Ми з серця уже вигнали любов.
Так що ж тепер? Лишається радіти.
А серце притаїлось і мовчить.
Нащо ж тепер дзвінки посеред ночі?
Ти кажеш, що душа твоя болить...
Для чого ж ми тоді вчинили злочин?
Зламали те тендітне деревце,
Яке цвітінням осліпляло очі.
І зопалу повірили в слівце,
Яке хтось з нас, промовив ненароком.
Образи зачепили за живе.
Схитнувся світ в той час перед очима.
Чому ж тоді, все пам"ять береже?
Хіба у тому є якась причина?..
Нащо гортаєш все ще сторінки,
Не можеш ще душі давать спокою?
Чому ж я знов чекаю на дзвінки?
А сльози по щоці течуть рікою?
така життєва історія...така біль,але ж коли є волосинка за яку можливо зачепитися,то треба скористатись...адже життя так швидко минає...
вірш,Надюш http://bestgif.su/_ph/41/2/423561911.gif
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніночка, і за увагу, і за таку чудову картинку!!
Що тобі сказать, Олю... Ти ж сама знаєш: чи лікує, чи ні... Мабуть, багато тут від чого залежить...
