Ти не питаєш, як мені живеться?
Думки у небі, наче вільний птах...
Розкішний рай? - це так тобі здається ...
Тут все не так, далеко все не так .
... Як відійдеш від рідного порогу,
Тебе накриє вітер, дощ і град.
Але шукаєш правильну дорогу,
І знаєш - не повернешся назад.
Відчуєш. в спину падає каміння,
Не озиратись - швидше треба йти.
Лишай в проваллях непорозуміння,
Будуй свої дороги і мости.
І не чекай ні звідки допомоги,
Бо кожен сам несе свого хреста.
Ти йдеш! ти можеш! маєш руки й ноги,
І ти живеш! - все інше суєта.
... Що ж, не питаєш...не питай, не треба,
Я все одно нічого не скажу.
Мої стежки оберігає небо,
А я у серці пам'ять бережу.
