Десь ти, десь я, а посеред - нічого
Холодна мить пекучого «пробач»
Самотній свідок спогаду нічного ,
(Мов секундант усіх моїх невдач)
Висить над нами й мовчи майоріє
Неначе дим вчорашнього «бувай»
Хтось нашептав: з мільярда дві зорі є
Помри у них і з ними ж загравай
Бо там де ти, там не мені ступати
Бо там де я - там стежки не знайти
Присядь зі мною, мовчки, біля хати
Ще стільки слів котрих не знаєш ти
І я забув, бо ж як мені згадати
Коли словам вже віри я не йму
Мов календар розділений на дати
Мені знов будні - свята ж всі йому
Десь ти, десь я, а посеред - нічого
Одвічна прірва голод порожнеч
Рубає хвацько в затінку нічному
Гордіїв вузол твій Дамоклів меч
А я все там, все там тебе чекаю
Соснова присьба, згнила вже до щент
Тону в тобі без сумніву, без краю
А місяць-злодій гасне в цей момент
