У день той, коли запанує тиша,
Ні шерху, ні сплеску, в повітрі кришталь,
Де вітер під кронами гілки колише,
Пройдемося мовчки, вгамуєм печаль.
Далеке відлуння у просторі лісу,
Кування зозулі, дзижчання жуків
Опустить тихенько за нами завісу
Минулого гуркоту диких років.
І в день той далека омріяна тиша
У хату зайде на родинний поріг,
Поселиться мовчки, тихіше від миші,
У кожному домі - як наш оберіг.
Збере́мось сім'єю і встанем, і тихо
Згадаємо тих, хто за неї поліг…
07.07.25 р.
