А серце притаїлось і мовчить…

Чому  ж  думки  ведуть  до  тебе  знов?
Вони  ж  такі  беззахисні,  як  діти...
Ми  з  серця  уже  вигнали  любов.
Так  що  ж  тепер?  Лишається  радіти.

А  серце  притаїлось  і  мовчить.
Нащо  ж  тепер  дзвінки  посеред  ночі?
Ти  кажеш,  що  душа  твоя  болить...
Для  чого  ж  ми  тоді  вчинили  злочин?

Зламали  те  тендітне  деревце,
Яке  цвітінням  осліпляло  очі.
І  зопалу  повірили  в  слівце,  
Яке  хтось  з  нас,  промовив  ненароком.

Образи  зачепили  за  живе.
Схитнувся  світ  в  той  час  перед  очима.
Чому  ж  тоді,  все    пам"ять  береже?
Хіба  у  тому  є  якась  причина?..

Нащо  гортаєш  все  ще  сторінки,
Не  можеш  ще  душі    давать  спокою?
Чому  ж  я    знов  чекаю  на  дзвінки?
А  сльози  по  щоці  течуть  рікою?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2013
автор: Н-А-Д-І-Я